Конституція України. Розділ VII. Прокуратура

Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
( Статтю 121 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004 )
Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
( Частина перша статті 122 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004 )
Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.
( Офіційне тлумачення положень частини другої статті 122 див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2008 від 02.04.2008 )
Стаття 123. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.